Щоденник іноземного студента

Закінчилося моє навчання у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Я  випускниця 2011 року, спеціаліст і магістр журналістики. Пройшло п’ять років мого перебування і навчання в Україні. Я вже вивчила українську мову, співпрацюю з українськими та закордонними ЗМІ.

Пригадую перший курс і першу пару. Я приїхала на навчання з Грузії, не знаючи українську мову. Перша пара була з практикуму української мови. Я намагалася зрозуміти про що йшла мова. А в день, зазвичай, було чотири пари. Якщо б не професіоналізм, високо кваліфікований рівень викладачів університету і правильний педагогічний підхід, я би мовний бар’єр не подолала ніколи. Коли почала опановувати українську, мої колеги по навчанню цікавилися, як правильно вітатися, дякувати, розпитувати про справи грузинською. А ще — як на моїй рідній мові звучатиме той чи інший журналістський термін. Ще один казус із першого курсу — латинська мова. Було доволі складно вивчати одну іноземну мову через іншу. Т ут допомогли мої одногрупники. А під час вивчення української літератури викладачі цікавилися і пропонували порівняти українських та грузинських літераторів тієї чи іншої епохи, напряму.

Мотивація – це орієнтир дій. Коли його немає – неможливо правильно діяти. Перебуваючи на канікулах вдома, часто ділилася своїми враженнями з близькими людьми і зі знайомими. Пам’ятаю, що перед одним з від’їздів до України мені сказали: коли їдеш вчитися до іншої країни треба мати чітку мету. На той момент я зрозуміла, що бути просто відмінницею насправді в житті замало. І не треба чекати на закінчення навчання, щоб знайти свій професійній шлях. Журналістика цікава не тільки як професія, а як засіб вивчення усіх можливих механізмів впливу на масову свідомість, який так часто використовується у політиці, рекламі. Для пострадянських країн це стратегічна сфера, яка може відродити або знищити країну назавжди. Коли почала дописувати в українські та грузинські ЗМІ, працювати на телебаченні, я відчула, що тримаючи в руках мікрофон, ручку я тримаю владу, від якої я вже не хочу відмовитися. Я зрозуміла, що журналістика це моя професія, в якій я зможу зреалізувати себе найліпше. У цьому допомогли мені мої викладачі в ТНПУ ім. В. Гнатюка.

В знак вдячності за проведену роботу і роки навчання на базі медійної студії кафедри журналістики відзняла фільм про університет. Це моя розповідь про історію університету, про кафедру журналістики і чому я вирішила здобути вищу освіту саме в ТНПУ ім. В. Гнатюка.