В.о. декана історичного факультету: Кіцак Володимир Миронович
Історія факультету
Витоки історичного факультету, так само як і ТНПУ, беруть початок із літописного Кременця, де в червні 1940 р. засновано учительський інститут. Одним із його структурних підрозділів був історичний факультет, на якому готували вчителів для семирічних шкіл. Документи того часу, на жаль, не збереглися, тому деталі підготовки істориків у перший рік існування учительського інституту невідомі. Роботу навчального закладу перервала світова війна. Влітку 1944 р., після вигнання з Тернопільщини німецько-нацистських загарбників, у Кременецькому учительському інституті розпочалася підготовка до навчання. 21 вересня 1944 р. на історичний факультет зарахували перших чотирьох студентів – Регіну Гросс, Марію Андрійчук, Настасію Балазай та Ольгу Суд-Злочевську. На початку жовтня факультет поповнився ще десятьма студентами. Викладачів на історичному факультеті не вистачало. Особливо це відчулося в 1945 р., коли навчання відбувалося на двох курсах. Першим призначеним на роботу істориком стала викладач стародавньої історії Анна Бондар. З-поміж інших викладачів відзначимо Н. Р. Лядову (історія народів СРСР та історія України), О. А. Вергіліса (історія середніх віків), Б. П. Матюшенка (основи марксизму-ленінізму). У 1946 році деканом двох факультетів – історичного і мовно-літературного був В. К. Сеферовський.Історичний факультет функціонував до 1951 р. і був закритий – вважалося, що істориків готує надто багато вузів. Однак, історична спеціальність ще існувала на загальнонауковому факультеті, який діяв до 1967 р. У Кременці студенти цього факультету навчалися впродовж двох років, а завершували освіту в інших університетах та інститутах країни. Хоча підготовка педагогів-істориків перервалася на багато років, її традиції зберігали суспільствознавці. Вони викладали комплекс гуманітарних дисциплін на всіх факультетах. Не відкидаючи значної ідеологізованості, яка у відповідності з вимогами того часу була притаманна викладачам, їх робота відзначалася високим фаховим рівнем. У різний час у Кременецькому інституті працювали історики Олексій Михайлюк, згодом доктор наук, професор Луцького педінституту Харитон Чернуха, Ізяслав Забокрицький, Микола Гонтар, Микола Жуковський, Зоя Поліщук, Василь Лук’яненко. Після переведення інституту в Тернопіль їх роботу продовжили доценти Федір Головач, Юлія Трофим’як, Василь Богайчук, Григорій Козенко, філософ Василь Хміль та інші. Відродження й повнокровний розвиток історичного факультету в стінах Тернопільського педінституту розпочався в перші роки незалежності. Першим висловив пропозицію створити історичний факультет Микола Миронович Алексієвець. Практично кожне засідання кафедри суспільних дисциплін він закінчував словами: «Історичний факультет повинен бути відкритий!». Це була надзвичайно вчасна ідея, яка одразу знайшла прихильників на кафедрі, серед членів ради інституту на чолі з ректором В. П. Кравцем та громадськості міста й області. У 1992 р. на базі географічного факультету Тернопільського педагогічного інституту запроваджено спеціальність «Історія». Однак, реагуючи на зростаючі суспільні потреби в гуманітарних знаннях, відродженні національних традицій та історичної пам’яті серед жителів Тернопілля, 31 серпня 1993 р. ректор ТДПІ В. Кравець підписав наказ про створення історичного факультету. Його першим деканом став доктор історичних наук, професор Микола Миронович Алексієвець. Заступником декана з навчальної роботи став Олександр Миколайович Петровський, а з виховної – Іван Іванович Шумський. Біля витоків історичної освіти на факультеті стояли також професор Павло Корніненко, доценти Юрій Свідерський, Тетяна Гонтар, Анатолій Григорук, Анатолій Фартушняк, Василь Шепетюк, Інна Боровська, Михайло Грищук, Олег Полянський, Петро Залюбовський, Світлана Лук’яненко, Михайло Ревуцький, Елла Бистрицька, Валентина Свідерська та інші.Становлення факультету відбувалося в складних умовах. Тоді не вистачало всього – викладачів, підручників, навчального обладнання. Та попри це, перед колективом постало амбітне завдання – вийти за межі провінційного факультету. Це передбачало добір і виховання професорсько-викладацького складу, нагромадження науково-освітніх традицій та перебудову змісту історичної освіти в контексті потреб незалежної держави. Кадрова проблема вирішилася шляхом створення власної аспірантури. Про її успішність говорить хоча б такий факт – лише упродовж 2000–2003 років успішно захистили кандидатські дисертації 16 осіб. Переважна більшість із них продовжили працювати на факультеті. Серед молодих кандидатів наук були й перші випускники історичного факультету – Леся Алексієвець, Богдан Буяк та Володимир Кіцак. Наступним кроком стало створення докторантури. В результаті роботи котрої докторські дисертації захистили Іван Зуляк, Леся Алексієвець та Микола Бармак.
Позитивні зміни позначилися на структурі факультету. Ще в 1991 р. у ТДПІ було створено кафедру історії. У 1993 р. до складу факультету увійшла кафедра філософії та економічної теорії, що діяла в інституті з 1981 р. По мірі розширення викладацького складу на основі кафедри історії в 1993 р. з’явилося дві нові – кафедра історії України і політології та кафедра всесвітньої історії. Наступним кроком стала реорганізація вищеназваних кафедр у 1998 р., в результаті якої структура факультету стала наступною: кафедра нової і новітньої історії та методики викладання історії (завідувач – д. і. н., проф. М. М. Алексієвець); кафедра історії України (завідувач – д. і. н., проф. М. В. Бармак); кафедра стародавньої і середньовічної історії (завідувач – д. і. н., проф. І. С. Зуляк); кафедра філософії та економічної теорії (завідувач – к. е. н., доц. А. А. Григорук).
Декан М. М. Алексієвець спрямував роботу колективу на «упровадження кредитно-модульної системи навчання», розробку нових навчальних планів та удосконалення змісту навчальних дисциплін. На факультеті було впроваджено систему індивідуальної роботи, 100-бальну систему оцінювання, переглянуто принципи організації заліково-екзаменаційної сесії, впроваджено тестування. Поряд із деканом і завідувачами кафедр, значну організаційну роботу проводили заступники декана з навчальної роботи – О. Петровський, І. Шумський та В. Савенко, голова методичної комісії Т. Гонтар.
Доц. Віктор Васильович Савенко, обраний у 2006 р. деканом історичного факультету, продовжив роботу з подальшого впровадження освітніх реформ у контексті вимог Болонського процесу. У наступні роки було завершено перехід на трирівневу систему підготовки студентів – «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» та переглянуто зміст освіти на кожному з навчальних рівнів. Пріоритетом стало посилення індивідуалізації навчання та широке запровадження інформаційних технологій. Отож нові навчальні плани, розроблені за участі заступників декана з навчальної роботи Н. Ігнатенко і Я. Секо, передбачали скорочення тижневого аудиторного навантаження на студентів та розширення варіативної складової. Факультет перейшов до комп’ютеризації підсумкового тестування та активізував створення ЕНМК із усіх навчальних дисциплін. У зв’язку з цим було кількісно збільшено і осучаснено комп’ютерне обладнання. Кафедри запропонували нові курси. Їх тематика відображала низку нових напрямів і підходів, які отримали розвиток на факультеті, зокрема, вивчення сучасних теорій націй і націоналізму, упровадження цивілізаційного підходу та етнополітичного аналізу до суспільних процесів. Орієнтуючись на ринок праці, впроваджувалися курси з державного управління, менеджменту в освіті. У сучасній інтерпретації були запропоновані проблеми державотворення в Центральній Європі у міжвоєнний період, етногенезу українців, аграрної історії, українського національного руху, актуальні проблеми славістики і грушевськознавства.
Широке впровадження нових технологій навчання спрямовувалося на реалізацію принципу «навчання через дослідництво». Посилилася практична складова навчання. Під керівництвом Н. Ігнатенко зросла роль і тривалість педагогічної практики, яка проводилася не лише в школах, але й в училищах, коледжах, університеті. З метою розширення науково-освітніх напрямків було створено науково-дослідні центри: дослідження проблем героїчного минулого українського народу (В. Старка), європейських досліджень (М. Бармак), досліджень духовної культури України (Е. Бистрицька).
Одним із чинників успішності переходу до нового освітнього стандарту стала поступова зміна поколінь викладачів. До викладання залучалися колишні випускники історичного факультету – О. Валіон («Нова історія»), І. Федорів («Історія слов’янських народів»), І. Куций («Історія України»), Л. Костюк («Етнографія»), М. Москалюк («Історія України»), Я. Секо («Історія слов’янських народів»), В. Гевко («Нова історія», «Новітня історія»), В. Терещенко («Історія України»), В. Старка («Історія України»), Ю. Древніцький («Комп’ютерні технології у наукових дослідженнях»), Н. Григорук («Історія слов’янських народів»), А. Кліш («Спеціальні історичні дисципліни»), Т. Лахманюк («Історія країн Азії і Африки»). Перейнявши досвід своїх учителів, вони надали нової якості навчальним курсам через залучення сучасних здобутків вітчизняної і західної історіографії, осучаснення технологій навчання – застосування мультимедій, розробку інтерактивних курсів тощо.
Станом на 1 січня 2010 р. на факультеті працювало уже 49 викладачів, з них 5 професорів. 47 викладачів мали наукові ступені: 6 докторів наук і 41 кандидат наук.
Обраний у 2013 р. деканом факультету проф. Микола Валентинович Бармак, поставив перед колективом завдання досягнути якості освіти європейського рівня. Декан у своїй роботі зосередився на повну переорієнтацію навчання на потреби ринку: «Історик – це професія з перспективою. Ми готуємо не лише вчителів історії для середньої школи. Вчені, викладачі, діячі громадських організацій та політичних партій, правознавці, працівники органів державного управління…». Метою навчального процесу ставилася підготовка успішного фахівця, конкурентоспроможного на ринку праці. Декан бачив факультет відкритим для новацій та світових освітніх трендів. Задля цього у магістратурі було запроваджено спеціалізації «Туристично-краєзнавча робота» та «Основи правознавства». Спільно з Академією Януша Длугоша (м. Ченстохова) було започатковано програму паралельних дипломів для магістрів.Водночас факультет поповнився новими докторами наук – Б. Буяк, М. Москалюк, Л. Павлишин, В. Савенко.
Прийняття Закону «Про вищу освіту» (2014 р.) сприяло активізації навчально-методичної роботи, елементом якої стало створення сучасних навчально-методичних комплексів із усіх дисциплін. Робота декана і його заступників із навчальної роботи Я. Сека та В. Старки спрямовувалася на розробку нових навчальних планів, які враховували нові освітні тенденції. На кафедрах продовжилася робота зі створення бази для дистанційного навчання, реалізовано широку програму стажування викладачів у провідних вишах України та закордоном.
Політичні зміни в Україні після 2014 р. сприяли зростанню участі викладачів у роботі місцевих засобів масової інформації. Пропагуючи важливість історичних знань під час російської агресії, викладачі та студенти виступали з роз’ясненнями щодо окремих історичних подій та сучасної української й міжнародної політики. На думку декана, інтелектуальний потенціал факультету мав бути спрямований на розвінчування міфів та протидію інформаційним загрозам з боку Росії. Крім того, на факультеті були створені умови для адаптації студентів із Криму та східних областей України.
У жовтні 2016 р. деканом факультету було обрано доцента Володимира Володимировича Міська. Продовжуючи традиції надання студентам якісної, конкурентоспроможної вищої освіти, факультет і надалі позиціонував себе як «інтелектуальний, культурний, педагогічно-освітній центр регіону», успішно зміцнюючи ці позиції упродовж 2016–2021 рр. Його безпосереднім завданням стала підготовка високопрофесійних, морально стійких, національно-патріотичних фахівців, здатних ефективно працювати і навчатися упродовж життя.
Кафедри розпочали роботу з розширення числа спеціальностей та спеціалізацій на факультеті. Зокрема, відкрито нові спеціальності – 033 Філософія (аналітика суспільних процесів) та 032 Історія та археологія для освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» і «магістр». На кваліфікаційному рівні «магістр» було запроваджено нові спеціалізації – «Українознавство», «Правознавство», «Суспільствознавство», «Міжнародні відносини», а в 2019 р. відкрито освітньо-професійну програму «Релігієзнавство».
Навчальну, наукову та виховну роботу здійснюють досвідчені викладачі трьох кафедр: історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук (завідувач – проф. М. В. Бармак), всесвітньої історії та релігієзнавства (завідувач – проф. Е. В. Бистрицька), філософії та суспільних наук (завідувач – доц. А. А. Григорук), з них 14 докторів наук, професорів, 29 кандидатів наук, доцентів. За останні роки докторські дисертації захистили викладачі: Куций І.П., Кліш А.Б., Старка В.В. Ще 4 викладачі перебуває в докторантурі (О.В.Ятищук, В. М. Окаринський, Н. Л. Морська).
У рамках міжнародної діяльності факультету упродовж останніх декількох років налагоджена тісна співпраця зі Стамбульським фондом науки і культури. Керівник проекту – д. і. н., проф., завідувач кафедри всесвітньої історії та релігієзнавства Е. В. Бистрицька. У 2019 р. на базі фонду пройшли стажування у Стамбулі студенти історичного факультету, а в жовтні 2021 р. – виробничу практику магістранти 2 курсу ОП «Релігієзнавство».
У цьому контексті активізується грантова робота, стажування за кордоном, формальна і неформальна освіта, посилення студентського самоврядування, підтримка студентських ініціатив, мобільність, відкритість та публічність. А залучення викладачів до різноманітних систем наукової ідентифікації, як от ORCID, ResearcherID, Google Scholar відкриває можливості для виходу на новий – міжнародний рівень.
21 вересня 2023 року виконувачем обов'язків декана факультету призначено доцента Володимира Мироновича Кіцака.
На факультетi здiйснюється пiдготовка фахiвцiв за такими освiтніми рiвнями та освітньо-професійними програмами:
Бакалавр: Середня освіта (Історія; Історія та правознавство); Історія та археологія; Філософія (Аналітика суспільних процесів);
Магістр: Середня освіта (Історія), Історія та археологія, Філософія (Аналітика суспільних процесів), Релігієзнавство.
Про факультет
З початку діяльності відновленого факультету розгорнуто активну наукову роботу. Пріоритетною тематикою стали дослідження вітчизняної історії та культури, вивчення української державності, української політичної та економічної думки. Було визначено комплексну тему факультету – «Україна в контексті європейської історії», в межах якої викристалізувалися наукова школа з української біографістики під керівництвом професора М. Алексієвця та наступні напрямки дослідницької праці викладачів:
- актуальні проблеми європейських країн і слов'янознавства;
- Україна в системі міжнародних відносин;
- інноваційні технології викладання історії;
- український національний рух ХІХ – ХХ ст.;
- історія і теорія вітчизняної й зарубіжної культури;
- краєзнавство і пам’яткоохоронна справа;
- Україна (Тернопільщина) в контексті європейської історії;
- Україна на зламі тисячоліть: особливості соціально-економічного та духовного розвитку.
З-поміж знакових видань викладачів факультету відзначимо «Українська біографістика: забуте і невідоме» під редакцією проф. М. Алексієвця, підручники «Історія України» в чотирьох томах під редакцією проф. П. Коріненка, «Новітня історія країн Європи і Америки» (П. Коріненко) та «Історія культури» (М. Алексієвець, О. Шама), наукові монографії І. Зуляка, Е. Бистрицької, Л. Алексієвець, М. Бармака, М. Москалюка, І. Куцого, В. Старки, А Кліша. Одним із напрямків роботи викладачів факультету є підготовка підручників для загальноосвітніх шкіл. У цьому контексті відзначимо підручник «Історія України. 7 клас» Юрія Свідерського у співавторстві з Тетяною Ладиченко. Для посилення науково-дослідницької роботи в 1997 році започатковано видання «Наукових записок», які до 2006 р. виходили під редакцією проф. М. Алексієвця. Від так, тривалий час на факультеті виходили 2 фахові видання «Наукові записки. Серія: Історія» (науковий редактор – проф. І. С. Зуляк) та міжнародний збірник наукових праць «Україна-Європа-Світ. Серія: Історія, міжнародні відносини» під редакцією проф. Л. Алексієвець.
Друге десятиріччя ХХІ ст. характеризується усвідомленням кризовості національної парадигми історії, вимогою її нового прочитання в контексті глобальних викликів. З іншого боку, переорієнтація системи освіти на вимоги ринку, спонукала науковців факультету розширити проблематику власних досліджень. Отож, не випадково остання набула певної мозаїчності, де поряд із методологічно напрацьованими напрямками співіснують нові пошукові стратегії та стилі історіописання.
Широкого застосування набула цивілізаційна парадигма осмислення української історії, прикладом чого стала двотомна монографія Л. Алексієвець, М. Юрія, Я. Калакури та О. Удода «Україна: цивілізаційний контекст пізнання». Сучасні західні методики дослідження застосовані до проблем становлення і розвитку української нації, історіографічного спадку, етнополітики. У навчальний процес і наукові дослідження впроваджується усна історія. Спостерігається відхід від домінування політичної історії на вивчення аполітичних і контркультурних середовищ, дослідження історії повсякденності. У практичному сенсі цікаві перспективи відкриває історична реконструкція, краєзнавчі дослідження, інноваційні методи викладання історії тощо. Значний науково-пізнавальний інтерес, резонанс у громадськості міста викликала робота В. Окаринського «Тернопіль: місто, люди, історія (від давнини до 1991 р.)» (Окаринський, 2017).
Ці та інші проблеми стали предметом обговорення на науково-практичних конференціях ««Просвіта» в національно-культурному житті українського народу» (2008 р.), «Тернопіль і Тернопілля в історії та культурі України і світу (від найдавніших часів до сьогодення)» (2012, 2013, 2017 рр.), «Українська греко-католицька церква у сучасних процесах розвитку українського суспільства» (2016 р.), «Протестантські церкви у контексті вітчизняної історії та суспільних трансформацій» (2017 р.) «Європа – Україна – Тернопільщина: міжнародні відносини, співпраця, безпека (До Дня Європи в Україні» (2017 р.).
За п’ять останніх років факультет був організатором та співорганізатором 21 науково-практичної конференції: 7 – всеукраїнського рівня; 7 – міжнародного та 6 – регіональних науково-практичних та науково-методичних конференцій та семінарів. Особливого резонансу серед науковців та громадськості України набули всеукраїнська науково-практична конференція «Шляхи реалізації концептуальних засад НУШ при вивченні історії у закладах загальної і середньої освіти» (16–17 жовтня 2020 р.), VII міжнародний конгрес молодих дослідників релігії «Релігія в сучасній культурі» (22–23 жовтня 2020 р.), наукова конференція «Український визвольний рух періоду Другої світової війни: пам’ять vs пропаганда» (15–16 квітня 2021 р.), всеукраїнська науково-практична конференція «Володимир Гнатюк у європейському науковому просторі (до 150-річчя від дня народження видатного вченого)» (11–12 травня 2021 р.).
Окрім того за останні роки проведено 3 тематичні Всеукраїнські студентські наукові конференції: «Православна Церква України: складний шлях автокефалії» (5 грудня 2019 р.), Веб конференція «Історія: наукові пошуки і знахідки» (19 травня 2020 р.), Наукова конференція студентів та магістрантів до 150-річчя з дня народження видатного Володимира Гнатюка «Історія: наукові пошуки та знахідки 2.0» (26 травня 2021 р.).
Важливою віхою в історії факультету стало створення у 2012 р. спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій К 58.053.04 (голова – проф. І. Зуляк) за спеціальностями «історія України» та «історія науки і техніки». Після перереєстрації, у 2014 р. – за спеціальностями «історія України» та «всесвітня історія», а у 2016 р. рада Д 58.053.04 отримала право приймати до захисту докторські дисертації із вказаних спеціальностей.
Основу ради складають провідні викладачі факультету: професори І. Зуляк (голова ради), Л. Алексієвець (заступник голови ради), М. Алексієвець, М. Бармак, Е. Бистрицька, Б. Буяк, М. Москалюк, П. Коріненко, Л. Павлишин, І. Куций, доцент І. Федорів (учений секретар ради). За час діяльності спеціалізованої вченої ради захищено 43 кандидатських дисертацій і 4 докторські.
Наукові й педагогічні здобутки викладачів факультету високо оцінені. Першому декану факультету Миколі Алексієвцю Міжнародний Біографічний Центр (Кембрідж, Англія) присвоїв звання «Міжнародна людина тисячоліття» в номінації «2000 видатних науковців». У 2000 р. йому було присвоєно звання Заслужений працівник освіти України. За важливі наукові дослідження і популяризацію історичних знань лауреатом Всеукраїнської премії імені братів Лепких став доцент Олег Полянський, премією Кабінету Міністрів відзначено доцента Володимира Окаринського. Грамотою ВАК України нагороджено Лесю Алексієвець як наймолодшого доктора історичних наук 2007 року. Їй присвоєно звання Заслужений діяч науки і техніки України (2015).
Друге завдання факультету – підвищення якості освіти, вирішувалося на факультеті в кількох напрямках. Відзначимо співпрацю з провідними центрами історичної науки в Україні та за кордоном. Надзвичайно плідною була й продовжує залишатися співпраця з Інститутом історії НАНУ та історичними факультетами Київського, Львівського й Чернівецького національних університетів. Підтримуються зв’язки з істориками Росії, Польщі, Канади, Німеччини, Франції, Греції, США, Білорусі. Для читання лекцій з вітчизняної та зарубіжної історії запрошуються відомі професори: Валерій Солдатенко, Кость Кондратюк, Олексій Сухий, Юрій Макар, Микола Мушинка, Володимир Косик, Тарас Гунчак, Влодзімеж Бонусяк, Яніс Ніколаїдіс, Майкл Зубока та інші. З цією ж метою до сьогодні на факультет традиційно запрошуються для читання лекцій відомі українські та закордонні вчені, як-от Я. Грицак, В. Брехуненко, В. В’ятрович, Л. Филипович, С. Кагамлик, Ю. Волошин, Б. Андерсон, С. Юдже, І. Мірак.
Постійною стала співпраця з такими установами Тернополя як Державний архів Тернопільської області, обласні краєзнавчий та художній музеї, Інститут національного відродження України ім. І. Герети, МАН. 2 жовтня 1998 р. історичному факультету присвоєно державну ліцензію на підготовку спеціалістів і магістрів. А 7–16 квітня 2003 р. факультет успішно пройшов державну акредитацію і ліцензований Державною атестаційною комісією України за найвищим ІV освітньо-кваліфікаційним рівнем МОН України.
За 5 останніх років відкрито низку нових освітньо-професійних програм. У результаті на сьогоднішній день факультет готує фахівців за 5 освітніми програмами на бакалаврському рівні: Середня освіта (Історія; Історія та правознавство; Історія та англійська мова), Історія та археологія, Філософія (Аналітика суспільних процесів) та діє 4 освітні програми в магістратурі: Середня освіта (Історія), Історія та археологія, Філософія (Аналітика суспільних процесів), Релігієзнавство.
Сьогодні на денній і заочній формах навчається 375 студентів і магістрантів. План прийому становить 100 студентів на денне навчання, в тому числі 60 – на держбюджетній основі, 40 – за рахунок фізичних і юридичних осіб. При факультеті існують підготовчі курси, відділення з історії на факультеті довузівської підготовки, організовуються Дні «відкритих дверей», олімпіади з історії серед учнів області, плідною є співпраця з Малою академією наук.
Виховна робота
У професійній підготовці майбутнього фахівця-історика важливе значення має виховна робота. Проводиться вона у процесі навчальних занять, так і в позанавчальний час, яка спирається на національно-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності й норми моралі, українську мову, культуру, демократичну ментальність. До планування, організації та проведення виховних заходів активно залучаються студенти. Саме тому, виховна робота на факультеті організована за принципом «деканат-кафедра-курс», тобто керівництво факультету, викладачі-куратори кафедр проводять її серед студентів у тісній співпраці зі студентським активом. На факультеті активно діє студентське самоврядування. В академічних групах щорічно обираються старости груп, їх заступники, культорги, профорги, фізорги. На студентських засадах сформовано студентський деканат, студентську раду та профбюро факультету. Студенти беруть активну участь у засіданні вченої ради факультету. Їм створені належні умови для дозвілля та відпочинку. Вони є ініціаторами проведення зустрічей з визначними людьми, відзначення урочистих і пам’ятних дат національного календаря. Щоб діяльність студентського самоврядування була ефективною і добре налагодженою, дбають демократично обрані студентські декани.
Факультет має низку улюблених студентами традиційних свят: День факультету, День першокурсника, конкурси «Містер» і «Міс» факультету, «Лицарський турнір», «Андріївські вечорниці» та ін.
Важливу роль у розширенні світогляду студентів та їх знань про Україну відіграють навчально-виховні екскурсії визначними місцями, замками та музеями України. Активну участь студенти беруть у КВК та іграх з брейн-рингу. Помітні в університеті також спортивні досягнення істориків. Вони стали переможцями університетських змагань і спартакіад із футболу (2008), міні-футболу (2008), волейболу (2008), легкої атлетики (2007), легкоатлетичного кросу (2008), шахів (2008). Беруть участь історики і у всеукраїнських студентських змаганнях із різних видів спорту. З 2007 р. на факультеті проводиться міні-футбольний турнір пам’яті Івана Шумського.
У 2014 р. на факультеті створено волонтерський центр для допомоги українським військовим. Курує його доц. Кіцак В. М. За цей час спільно із студентами факультету сплетено та відправлено на фронт понад 50 тис. (5 га) квадратних метрів маскувальних сіток. Налагоджено співпрацю із 24-ю ОМБ, 28-ю ОМБ, 44-ю Тернопільською ОАБ, 56-ю ОМБ, 57-ю ОМБ, 80-ю Львівською ОДШБ, 93-ю ОМБ, 131-м ОРБ та іншими підрозділами Збройних Сил України, куди, окрім сіток, пересилались прилади нічного бачення, тепловізори, приціли, бронезахист. Найближчим часом планується передати в 10 окрему гірсько-штурмову бригаду "Едельвейс" більше десяти дронів-камікадзе.
Присутні випускники історичного й у керівництві ТНПУ ім. В. Гнатюка – ректор професор Богдан Буяк, начальник відділу у справах молоді – доцент Володимир Брославський, відповідальний секретар приймальної комісії – доц. Юрій Древніцький. Випускники й нинішнє покоління студентів – головне досягнення історичного факультету за роки його функціонування.
