Характеристика Неотропічного біофілотичного царства
1. Географічне положення, природні умови, історія формування
2. Характеристика флори
3. Характеристика фауни

1. Неотропічне царство займає основну частину Південної Америки на північ від межі Антарктичного царства та Центральну Америку з Карибським архіпелагом до Флориди та Каліфорнії (див. карту).
Територія цього царства в мезозої входила до складу великого південного материка Гондвани. Практично до еоцену зберігались квазіконтинентальні зв'язки Неотропічного царства з Ефіопським, а континентальний контакт із Магеллановою областю Антарктичного царства, що існує сьогодні, переривався в мезозої морськими трансгресіями. Зате через Антарктиду в той період відбувався біофілотичний обмін з Австралійським царством. Австралійські та Ефіопські елементи біофілоти Неотропіків утворюють древнє ядро, що досягає високої самобутності. Неарктичний вплив проявляється “подвійним накладанням”, оскільки Панамський перешийок функціонував у якості сухопутнього зв'язку до палеоцену, а потім опустився нижче рівня моря і з'явився знову лише в пліоцені. Тому ми знаходимо в неотропічній біофілоті невелику кількість древніх неарктичних (лавразійських) компонентів і досить потужний шар молодих постпліоценових мігрантів. Цим же шляхом Неотропіків досягли і малочисельні палеаркти.
В межах Неотропічного царства виділяють 5 областей. Карибська область займає перешийок від північних меж царства до Колумбії і всі острови Карибського архіпелагу. Гвіанська область розміщені на півночі материка і включає Гвіанське нагір'я. Амазонська область знаходиться в межах основної частини басейну Амазонки. Південнобразильська область охоплює центральну частину материка – Бразильське нагір'я і Гран-Чако. Андійська область включає Анди північніше до 20 пд.ш., а також Галапагоські острови.

2. Флора царства містить біля 30 ендемічних родин. Ендемічними є родини маркгравієвих, каріокарових, товарієвих, юліанієвих, хеліконієвих, каннових, циклантових. Для Амазонської області ендемічна родина Dialypetalanthaceae (діаліпеталантові), Карибської – Picrodendraceae (пікродендрацієві), для Андійської – Nolanaceae (ноланацієві).

Неолана седіфолія (Nolana sedifolia )(ендемік пустелі Атакама)

В межах царства значно поширені, але не є ендеміками представники родини настурцієвих, кактусових, ароїдних, бромелієвих, хризобаланових, цириллових.

Настурція велика в нас відома як декоративна ківтка, а в Південніій Америці є важливою харчовою рослиною. В їжу використовують листя, квіти, плоди, насіння.

Настурція велика (Tropaeolum majus)

Досить чітко простежується зв'язок флори Амазонської області із флорою Конголезької області Ефіопського царства. Так родина бромелієвих, в основному неотропічна, представлена в Західній Африці конголезьким ендеміком піткаірнія (Pitcairnia feliciana ), в Неотропіках цей рід містить 260 видів.
Родина рапатеєвих характерна майже виключно для Неотропіків, проте має монотипічний рід машалоцефалюс, поширений в Конголезькій області.
Спільними для Неотропічного і Ефіопського царств є родини анонових, пассифлорових, бомбаксових, ризофорових, анакардієвих, сапіндових.
Найхарактернішим є багатство пантропічних родин, спільних із тропіками Єфіопського, Орєнтального та Австралійського царств. Наприклад, лаврові, страстоцвіті, баобабові, ризофорові, миртові, аннакардієві, сапіндові, мальпігієві, протейні, орхідні, пальмові та ін.
Ще більш цікавим є ареал роду сімфонія з родини звіробійних, він розділений на три ізольовані райони: Неотропічне царство, Конголезька область Ефіопського царства і Мадагаскарське царство.
Ряд рослин є спільними для Неотропіків та Неарктики, наприклад родина кактусових чи рід юкка із родини агавових. Деякі голарктичні елементи проникають далеко в Неотропіки, наприклад роди верба, тирлич, смородина та ін.

3. Тривала ізоляція Неотропічної області сприяла формуванню своєрідної і багатої фауни з неповторними рисами і великою кількістю ендеміків високого рангу. Однак тут відсутні багато груп тварин, які поширені в інших областях. В цій області майже немає однопрохідних, комахоїдних ссавців із плацентарних (кротів, їжаків).
Серед ссавців можна виділити древні групи, які сформувались автохтонно впродавж палеогену та групи пліо- плейстоценових імігрантів, які проникли сюди з Північної Америки. До древніх груп відносяться сумчасті, представлені родинами ценолестових, опосумів.

В царстві поширені більш як 30 видів сумчастих щурів, або опосумів (північний опосум, водяний опосум).

Водяний опосум (Chironectes minimus)

Із комахоїдних поширені іммігранти – землерийки та ендемічна родина щелезубів.

Щелезуб кубинський (Atopogale cubana)

Рукокрилі представлені 9 родинами, із них зайцероті, дискокрилі, листоносі, димчасті кажани та інші. Більшість форм відноситься до листоносих кажанів, які зустрічаються переважно в тропічних районах. Серед рукокрилих заслуговують на увагу вампіри, які живляться кров'ю великих тварин.

Стародавній ряд неповнозубих, що бере свій початок від примітивних палеоценових комахоїдних, властивий всій області Неотропіків, і спостерігається їх проникнення в Північну Америку. Сучасні неповнозубі- це лише залишки в минулому дуже багатої та своєрідної фауни. Вони представлені родинами мурахоїди, броненосці, двопалолінивцеві та лінивці, Донедавна роди двопалих і трьохпалих лінивців об'єднували в одну родину, тепер вчені довели незалежну еволюцію цих груп тварин, подібний зовнішній вигляд лінивців зумовлений конвергентною адаптацією до життя на деревах та споживання рослинної їжі.

Мавпи Неотропіків відносяться до 2 ендемічних родин широконосих мавп – ігрункових та чіпкохвостих (капуцинів). Серед ігрункових виділяють 4 роди (звичайні ігрунки (мармозетки), левові ігрунки, карликові ігрунки, тамарини). Карликові ігрунки - дуже дрібні мавпи, довжина тулуба і голови досягає 15 см, хвіста - 19...21 см, маса 70 г).

Едіпова ігрунка (Saguines geoffroyi) (занасена в міжнародну Червону книгу)

Левова ігрунка (Leontideus rosalia )

До родини капуцинів входить 11 родів. Серед капуцинів є дуже великі види - мавпи-ревуни (до 90 см завдовжки і масою 9 кг), їх звуки чути за 2…5 км.

Гризуни Нетропіків також досить різноманітні, тут нараховують 10 ендемічних родин дикобразоподібних гризунів, які є древнім компонентом теріофауни. Серед них – водосвинкові, свинкові, агутієві, хутії та ін. Решту родин гризунів - імігранти з півночі, сюди відносяться білкові, гоферові, хом'якоподібні та ін.

Капібара (Hydrochoerus capybara) (родина водосвинкових)
Нійбільший гризун, довжина тіла близько 1,5 м, маса - 50...60 кг.

Кавія (Cavia cutleri) (родина свинкові). В Європі відома як морська свинка

До порівняно молодих компонентів фауни у Неотропіках відносять копитних і хижих ссавців.
Більша частина видів не досягла тут родового ендемізму. Типовими із великих котячих для цієї області є яґуари, пуми (кугуари) , оцелоти, онцили; ендемічні – патагонський пампасний кіт та ягуарунді.

Кугуар (пума) (Felis concolor)

Ягуар (Panthera onca) (занесений в міжнародну Червону книгу)

Зустрічається в Неотропіках очковий ведмідь, в саванах – дрібні лисиці, чагарникові собаки, довгогриві вовки. Із хижаків значної різноманітності досягли куницеві. Своєрідними є неотропічні єнотові , особливо деревний кінкажу.

Деревний кінкажу (Potos flavus)

Копитні в цьому царстві представлені тапірами (гірський, рівнинний, центральноамериканський), які живуть у заболочених лісах.

Тапір гірський (Tapirus pinchaque) (занесений в міжнародну Червону книгу)

Парнокопитні представлені родиною пекарі, які заміняють в Неотропіках свиней і поширені на південь до Патагонії.

Пекарі (Tayassu tajacu)

Найрізноманітніші з копитних – олені (болотний, андійський, мазамі).

Широко відомі американські верблюди – лама і альпака (одомашнені види) і два види диких – гуанако і вікунья. Крім гірських областей, зустрічаються ці види верблюдів в пампасах і чагарникових заростях.

Гуанако (Lama guanicoe)

Орнітофауна Неотропічного царства надзвичайно багата і різноманітна. Із 67 родин понад 30 ендемічні, причому 15 ендемічних родин належать до негоробиних, а 9 – примітивних крикливих горобиних. Серед ендемічних родин є низка монотипових – гуахарові, сонячні чаплі, пастушкові журавлі, гоацини, але є й дуже численні за видовим складом – пічники (215 видів), мурашколовкові (224 види), котингові (94 види).

Сонячна чапля (Еurypyga helios)

Гуахаро (Steatornis caripensis) - нічний птах, який гніздиться в печерах

Деякі родини виходять за межі Неотропіків в Антарктичне царство – траворізові, велетенські дрімлюги та ін. Дуже широкі контакти та обмін з Неарктикою. Згадаємо основні, найбільші родини, спільні для Неотропіків і Неарктики: колібрі (320 видів), тиранові (360 видів), касики (90 видів), персмішникові (30 видів), американські славки (110 видів), танагри (200 видів). Із дуже поширених груп птахів у Неотропіках різноманітні голінасті, пластинчатодзьобі, хижі, сови, зозулі, голуби, папуги, дятли. Навпаки, тут немає журавлів, дрохв, птахів-носрогів, рогодзьобів та ряду інших родин. Порівняно бідно представлені в описуваному царстві співочі горобині, що компенсується величезною кількістю примітивних кричущих горобиних. Так, із 15 родин кричущих світової фауни 9 ендемічні для Неотропіків, а з 50 родин співочих тільки – 7.
Усе це характеризує велику давність неотропічної орнітофауни і значну самостійність осередку її формування в Неотропіках.

Земноводні для Неотропіків менш характерні. Із черепах поширені родини кайманових та мулових, а також сухопутні і прісноводні. Палеомедузові черепахи демонструють зв'язки Неотропіків з Ефіопським царством, а зміїношиї – з Австралійським. У ріках поширені крокодили-каймани. Серед ящірок численними та різноманітними є ігуанові. Морські ігуани живуть на Галапагоських островах.

Морська ігуана (Amblyrhynchus cristatus) (занесена в міжнародну Червону книгу)

Земноводні цієї області представлені в основному безногими і безхвостими амфібіями. Родина ропух представлена ендемічними родами дрібних листкових жаб, рогаток, свистунів. Надзвичайно різноманітні тут квакші, сумчасті квакші, квакші-філомедузи.

Безхребетні цього царства характеризуються великою різноманітністю та кількістю –комахи, павукоподібні, багатоніжки, мурашки, метелики тощо. Не дивлячись на тривалу ізоляцію, фауна Неотропічної області формувалась під впливом інших областей, з якими були сухопутні зв'язки в геологічному минулому або існують в сучасних умовах.
У вологих тропічних лісах чисельними є грунтові планарії, довжиною до 6 см. Дощові черв'яки родини глоссосклециди (Glossoscolecidae) , що поширені у тропічних і помірно-теплих областях всіх материків, мають центр різноманітності в Неотропіках. Найбільші представники належать до виду рінодрілюс фафнер, вони досягають довжини 2 м.