Пустелі

Типи угруповань, що відносяться до пустель формуються в умовах тропічного, субтропічного та помірного кліматів. Це визначає суттєву відмінність у тепловому режимі, проте зовнішній вигляд пустельних угруповань, їх структура, розвиток певних життєвих форм в першу чергу визначаються недостатнім зволоженням, аридністю умов, що обмежують поширення рослин.
Для рослинних угрупованнь характерні розрідженість, невисоке проективне покриття. Розрідженість рослинності в надземній частині часто поєднана із значною зімкнутістю в підземній частині. Рослини пристосовуються до дефіциту вологи, що проявляється у ксероморфному зовнішньому вигляді і структурі, редукції поверхні випаровування. Рослини мають дрібні листки, або ж вони взагалі відсутні.

За особливостями водного режиму виділяються сукуленти, для яких характерні наявність в листках та стеблах водоносної паренхіми, листя, а при їх редукції – стебла мають товсту кутикулу, потужний восковий наліт чи густе опушення. Продихи посаджені глибоко, що забезпечує збереження вологи, але погіршує газообмін рослин, тому сукуленти ростуть повільно. Для них характерна поверхнева коренева система, яка забезпечує високу ефективність перехоплення опадів.
Власне ксерофіти чи склерофіти мають потужну, розгалужену кореневу систему, що глибоко проникає в землю. За умови недостатку вологи рослини різко скорочують транспірацію, пристосовуючись до несприятливого періоду. Багато з них скидають молоді довгі гілки, у деяких висихають кіркові тканини. У багатьох напівчагарників період активного росту припадає на вологий відрізок, на початку сухого – ріст сповільнюється, розвиваються короткі гілки із дрібним ксерофільним листям, що згодом опадають. Тверді листки багатьох рослин, наприклад, злаків звернуті в трубку.
Ефемери та ефемероїди представлені одно- і багаторічними рослинами, які встигають пройти цикл розвитку у вологий період, тому уникають впливу несприятливих умов. Ці рослини у вологі сезони утворюють пишні килими і зникають після припинення дощів.
Фреатофіти – рослини, в яких коренева система досягає рівня ґрунтових вод чи кайми капілярного підняття. Глибина проникнення кореневої системи від 3 до 10 м і більше, що забезпечує певну незалежність від ритму випадання опадів. Серед фреатофітів є дерева, чагарники, злаки, останні найхарактерніші для тропічних пустель.
Пустелі поділяють на піщані, глинисті, солончакові, кам'янисті.

Чагарникова пустеля під час цвітіння еферерів та ефемероїдів
(Австралія)

В піщаних пустелях розвіяні бархани зовсім позбавлені рослинності, на закріплених пісках переважають деревно-чагарникові форми – джузгун, дрок, ефедра, ретам, злак “дрин” (Сахара) рантеріум, джузгун, білий саксаул (Аравія), тріодія (Австралія) та інші трав'янисті багаторічні та чагарникові рослини.

В кам'янистих і глинистих пустелях рослинний покрив теж дуже розріджений. Тут ростуть деякі види саксаулу, аристиди, досить різноманітні цибулькові ефемери і ефемероїди. Інколи на схилах останцевих підвищень ростуть сальвадора, один із видів фікуса (Африка). В руслах струмків, долинах річок формуються так звані пустельні ліси з переважанням акацій та тамарисків (Африка) чи лише тамарисків (Аравія).
Чагарникові пустелі Австралії (малга-скреб) складні акацією малга, іноді зустрічається казуарина, в долинах рік – деякі види евкаліпта.

Глиниста пустеля (Африка)

Кам'яниста пустеля (Африка)

Піщана пустеля (Африка)

Узбережні пустелі (Наміб, Атакама) отримують вологу переважно з туманів, тому на великих просторах рослинність відсутня, а існує лише в тих умовах, де можлива конденсація вологи (западини, тріщини). Тут ростуть сукуленти, чагарники, а Намібі росте ендемік – вельвічія дивна, що росте за рахунок вологи, що конденсується як в тріщина, так і на її листках, вони мають дуже багато продихів з двоїх сторін, завдяки яким ця волога конденсується.
В Калахарі одним із найпоширеніших злаків є аристида однопериста, рідколісся представлені кількома видами акації, серед чагарників звичайні парнолистники і дереза.
Багато рослин мають соковиті плоди, якими вгамовують спрагу тварини, саме такі плоди має нара.


Плоди нара (Калахарі)


Вельвічія дивна (Наміб)

Пустелі субтропічного клімату поширені в Північній Америці. Тут поширені формації напівпустельного типу. Вони сформовані видами трави грама, бізонової трави. Ці пустелі ще називають кактусовими. Кактуси – сукуленти, більша частина їх стебла виповнена водозапасаючою тканиною. Стовбур деяких деревовидних кактусів (види роду цереус, карнегія) зверху соковитий та зелений, а внизу покритий пробкою такою твердою, що не можна розпиляти. В кактусів добре розвинута радіальна система неглибоких розгалужених коренів. Крім кактусів поширені види юкки, агави, креозотовий кущ та мескитове дерево.


Кактусова пустеля (Пн.Америка)


Цереус (Арізона)
Пустелі помірного поясу поширені в Азії. В піщаних пустелях ростуть різноманітні деревно-чагарникові види саксаулу, джузгуна, піщана акація. На барханно-грядових розвіяних пісках поширені такі рослини як: геліотроп, турнефорція, селін, на закріплених пісках – піщана осока, білий саксаул. В міжгрядових пониженнях росте чорний саксаул висотою до 7 –9 м. Ефемери і ефемероїди розвиваються в кінці зими і на початку весни, представлені великою кількістю видів: мак, хрестівник, малькольмія. Основу рослинного покриву кам'янистих та глинистих пустель складають полин, кокпек, терескен.


Саксаул чорний (Азія)

Джузгун (Азія)
Пустеля Такла-Макан
Морфологічна адаптація тварин для економії вологи виражається в особливостях шкірних покривів, забарвлення, будови і функціонування нирок, кишківника. Віддаленою аналогією з рослинами сукулентами можна вважати запасання жиру в деяких органах тіла (жирове депо в хвості тушканчиків, піщанок, горб у верблюда). Для багатьох тварин характерний нічний спосіб життя, при якому активність припадає на найбільш благоприємний гігротермічний час доби. Денні тварини шукають захист в тіні чагарників, часто вилазячи на їх вершки, де повітря прохолодніше. Тварини глинистих пустель мають міцні лапа і гострі кігті (гризуни іноді мають міцні різці на верхній щелепі) для риття нірок.


Тушканчик


Двогорбий верблюд (Азія)

Піщанки

Піщана ящірка (Наміб)
Безхребетні пустель Сахаро-Аравійського регіону представлені мурахами-женцями, єгипетськими тарганами, скарабеями, скорпіонами, павуками. Із хребетних найпомітніші ящірки (круглоголовка, агама, сцинк). Немало також змій – рогата гадюка, піщана ефа, єгипетська кобра.

Скарабей священний

Кобра єгипетська
Серед ссавців пустель поширені гризуни (тушканчики, гунді), дамани, антилопа аддакс, шаблерога антилопа, антилопа Бейза. Найтиповішими хижаками є каракал, барханний кіт, шакал, лисиця феник.


Гунді (Африка)


Аддакс (Сахара)

Каракал (Африка, Аравія)

Шакал

Барханний кіт (Африка)

Лисиця феник (Сахара)

В пустелях Наміб, Калахарі поширені сольпуги, намібський геккон, піщана змія, із ссавців золотокроти, капські сліпаки, щурі - свистуни, бурі гієни, медоїди.


Піщана змія


Капський сліпак


Медоїд (Калахарі)

Щур-свистун ( Калахарі )

В пустелях Австралії живуть рудий кенгуру, кенгуровий щур та сумчастий тушканчик.


Сумчастий тушканчик


Рудий кенгуру (Австралія)