biogeography

Субтропічні ліси і чагарники

Найбільш загальна риса рослинних угруповань в областях середземноморського клімату – вічнозеленість, склерофілія деревно-чагарникових порід, багатство трав'янистих ефіромасляних трав'янистих форм із сильним пряним запахом, сильний вплив експозиції схилів на характер угрупувань в пересічених та гірських місцевостях. Листя невелике, дуже жорстке, багате механічною тканиною, захищене ззовні товстою кутикулою.

У Західному Середземномор'ї поширені ліси із дуба кам'яного, деревний ярус у цих лісах – 15 – 18 м, ярус чагарників досягає висоти 3 – 5 м, тут зустрічаються самшит вічнозелений, калина лавролиста, філлірея середня. Поширені ліани із дерев'янистим стеблом (деякі види жимолості, ломиносу та ін.). Трав'яний покрив розвинутий слабо, в цьому ярусі зустрічається рускус колючий та понтійський. Справжні ліси із дуба кам'яного збереглись лише в деяких гірських районах Пн. Африки.

Дуб кам'яний (Європа)	Листя та плоди дуба кам'яного	Рускус колючий (Європа)
Твердолистяна вічнозелена рослинність Середземномор'я представлено головним чином не лісами, а чагарниками, які дуже різноманітні за висотою та ступенем зімкнутості. Більш високі і густі зарості, висотою 4 – 6м, отримали назву маквис. Найхарактернішим представником маквису є суничне дерево (суничник крупноплідний), поширений також мирт звичайний, значну роль відіграють вічнозелені дуби, зокрема дуб чагарниковий. Маквис в деяких випадках – корінна рослинність, але частіше одна із стадій деградації вічнозелених твердолистяних лісів під дією людини.
	Квіти та плоди суничника крупноплідного

Інший тип чагарників - гаррига, ці зарості нижчі і рідші, ніж маквис, висота до 1,5м. Гаррига поширена у більш сухих умовах, на сухих кам'янистих ґрунтах південних схилів гір. Велику роль відіграє чагарниковий дуб, а також карликова пальма хамеропс низький (єдина дикоростуча пальма Європи), із чагарників поширені розмарин, ладанник.

Томілляри – ще один варіант твердолистяних чагарникових заростей. Представлений низькорослими чагарничками з родини губоцвітих. Поширені різні види чебрецю, які утворюють ажурні “подушечки”, розмарин, лаванда, шавлія.

В умовах сильної посухи, а також на місцях, де рослинний покрив знищений людиною, розвивається фригана – крайній ксерофільний варіант твердолистяної рослинності. Рослини дуже низькорослі і не утворюють зімкнутого покриву (скрізь видно кам'янистий ґрунт). Панують колючі напівчагарники, що мають форму кулі, але є і трав'янисті рослини (злак лігеум).

Квітка ладанника

Лаванда

Розмарин

Квіти розмарину (збільшено)

У складі склерофільних угруповань зустрічаються верес деревовидний, лавр благородний, оливка європейська та дика та ін., із хвойних – сосни приморська, алепська, італійська, пінія, кедри ліванський, кіпрський, атласький.

На північ і на схід зона твердолистяних формацій переходить у субсередньоземноморські райони, так клаптик такої рослинності зберігся на Південному березі Криму.

Субсередньоземноморські колючі зарості із листопадних порід (держидерево, деякі види мигдалю, сумаху) називають шибляком.

Лавр благородний	Квіти лавра благородний	Оливка (маслина)європейська
Окрім кам'яного дуба поширений корковий дуб, який іноді утворює ліси. Дуб корковий	Сосна італійська	Кедр ліванський

В Північній Америці твердолистяна рослинність зустрічається лише на західних прибережних районах. В Середній Каліфорнії, де клімат більш вологий ліси утворені дубом золотолусковим, траволистим, видами родів пасанія, кастанопсис, міріка, одним із видів суничника (залізистого). Із листопадних поширені види дуба, клена та ін.
Південніше ліси змінюються чапарралем – заростями висотую 1,5 – 2 м, що зовнішньо нагадують маквис. Складені майже виключно вічнозеленими чагарниками (аденостома пучкувата), видами сливи, сумаху, крушини, арктостафілосу (арктостафілос войлочний), цеантосу (суто американський рід).
В найпосушливіших районах з'являються зарослі із юкки та агави.

Суничник залізистий

Сумах

Агава американська

В Південній Америці корінними є ліси із літреї каустичної (при дотику до цього дерева у людини з'являється висипка і сильна лихоманка). Зустрічається квілайя мильна (чи мильне дерево), пеумус больдус (схожий на кам'яний дуб, з його листків роблять чай). Із чагарників поширені види роду схінус, ескаллонія.

В обмеженому районі на північний схід від міста Вальпараїсо в дикому стані росте юбея розкішна або слонова пальма. Іноді це дерево називають медовою пальмою, оскільки в її деревині є багато солодкого соку.

Квілайя мильна

Листя та плоди квілайї мильної

Юбея розкішна

В Південній Африці поширені чагарникові зарості фінбос (фінбош) висотою 1 – 4 , що нагадують маквис, але за флористичним складом – зовсім відмінні. Найбільшу роль відіграють великі вічнозелені чагарники та невеликі деревця, що відносяться до родини протейних. Серед них багато видів роду протея, особливо гарні суцвіття протеї великоквіткової. Зустрічається леукадендрон (срібне дерево). Чагарники належать до родів кліффортія і вереск.

Срібне дерево

Протея повзуча

В Австралії ліси у найвологіших районах складені евкаліптом різноколірним, який має місцеву назву “каррі” – це дуже високе дерево (до 70 – 80м) із сірувато-білим стовбуром із оранжево-рожевими плямами. Ліси із цього евкаліпту дуже світлі, під деревами ростуть чагарники та густа трава. В більш сухих районах панує евкаліпт “джарра”, який ще називають червоним деревом, висота 15 – 20 м. В евкаліптових лісах зустрічаються акації, представники протейних (різні види банксії).

Зарості чагарників більше поширення, мають місцеву назву скреб. Чагарникові зарості з переважанням евкаліптів називають “малі-скреб”. Зарості чагарникових акацій називають “мульга-скреб”, тут поширені акація безжилкова. Чагарникові угруповання змішаного типу називають “брігелоу-скреб”. Тут багато акацій, але евкаліпти відіграють провідну роль, поширені різні види казуарини. В скребах часто можна зустріти пляшкові дерева – види роду брахіхітон, їх стовбур в нижній частині роздутий і слугує резервуаром для води.

Суцвіття банксії

Казуарина еквісетіфолія

Листя (збільшено)

Казуарина глаука

Вологі вічнозелені субтропічні ліси в основному поширені на рівнинах Південно-Східній Азії та в горах до висоти 1400 – 1500м. Ліси складені коричником камфорним (камфорний лавр), коричником японським. В нижніх ярусах поширені різні камелії, падуби, представники роду цікас (це дерево відноситься до голонасінних), із пальм – трахікарпус Форчуна. У цих лісах є типово тропічні види (сандалове дерево). Ці ліси зовнішньо дуже схожі на дощові ліси: тут багато ліан, епіфітів, бамбуків.

В Північній Америці на північ від каліфорнійської склерофітної рослинності з'являються хвойні дерева, найвологіші та найтепліші райони характеризуються такими реліктами як секвойя вічнозелена, мамонтове дерево, лібоцедрус, із більш поширених видів – види сосни, дугласії, хемлока.

В Південній Америці поширені ліси із араукарії, південного бука, деяких видів магнолієвих, лаврових. Характерна участь багатьох хвойних: фіцроя, лібоцедруса.

В Австралії вологі ліси представлені евкаліптом мигалевидним, лівістоною австралійською, зустрічаються деревовидні папороті( тодея бородата).

В Південній Африці до складу лісів входять оливка лавролиста, деякі види подокарпуса.

Цікас революта

Лібоцедрус

Гілка лібоцедруса

Тваринний світ зазнав значного впливу діяльності людини. Із тварин фітофагів поширені поссум, валлабі (Австралія), лань (Європа), чорнохвостий олень (Пн.Америка), білохвостий олень, який живе в тропічних та помірних широтах Нового Світу. В середньому Чилі раніше жив олень пуду, який зберігся тепер лише на о.Чілое.
Білохвостий олень	Чорнохвостий олень
В Середземномор'ї на пересіченій місцевості та в горах живе баран муфлон. Поширені кабан (Євразія), ошийниковий пекарі (Новий Світ), які виходять за межі твердолистяних угруповань. Із гризунів у Євразії та Африці поширені різні види сонь, мишей, білок, в Америці - хом'якоподібні. У вологих лісах Південно-Східної Азії живе рідкісний ведмідь - гігіантська панда,який живться листям бамбуку. Хихаки нечисельні, в Середземномор'ї поширений золотий шакал.

Ошийникові пекарі(Пн.Америка)	Муфлони (Європа)
Золотий шакал	Гігантська панда