Бореальні хвойні ліси помірного і субполярного поясів

Бореальні хвойні ліси відомі під назвою тайга, вони формують суцільну смугу через Євразію та Пн.Америку.

Основними лісоутворювачами тайги є види чотирьох родин хвойних – ялини, модрини, сосни і ялиці.

В Пн. Америці велику роль відіграють види тсуги, дугласії (псевдотсуги). У Євразії та Пн.Америці нема спільних видів серед основних лісоутворюючих порід. Залежно від того, якими порадами складена тайга, її поділяють на темнохвойну (складена різними видами ялини, ялиці, тсуги, сосни сибірської) та світлохвойну (соснові та модринові ліси). В Євразії тайга складена ялиною європейською, сибірською, ялицею білою, сибірською, сибірською кедровою сосною, модриною сибірською, даурською, сосною звичайною.


Темнохвойна тайга (Сибір)

Ялина європейська

Північноамериканська тайга складена ялиною канадською, чорною, модриною американською, сосною Бенкса, Веймутовою, тсугою канадською, туєю східною. У тихоокеанському секторі домінують туя, тсуга, ялиця, псевдотсуга, а на півдні з'являються ялина енгельмана та секвойя. Секвойя вічнозелена – релікт, вона утворює смугу лісів шириною до 500 км, довжиною – 800 км на схилах гір Сьєра Невада.

Пожежі – суттєвий фактор, що впливає на тайгові біоценози, вони сприяли виробленню у рослин різних пристосувань до згубної дії вогню, а також виникненню видів, що здатні швидко заселяти вигорілі ділянки, наприклад, іван – чай. Загалом можна виділити кілька стадій відновлення корінних тайгових лісів: 1) стадія піонерної високотравної рослинності; 2) стадія дрібнолистяних лісів (березово - осикових); 3) стадія світлохвойної тайги.

Дерева тайги змушені терпіти посуху, оскільки вода, хоч і є всюди, існує у вигляді снігу та льоду, а у твердому стані вона для рослин недоступна. Саме тому дерева мають хвою: вона довга, вузька (це не дає осідати снігу та ламати її своєю вагою), містить мало соку (тобто вологи, яка б могла замерзнути), продихи дрібні та малочисельні (це мінімалізує втрату вологи), вкрита восковим нальотом (він перешкоджає випаровуванню води). Види, які ростуть в дуже холодних місцях із сухими ґрунтами, на зиму взагалі скидають хвою, наприклад, модрина. У решти дерев хвоя “функціонує” цілий рік, тому готова до фотосинтезу із перших весняних днів, а дереву не треба затрачати енергію на відновлення всієї хвої.


Секвойя вічнозелена (Sequoia sempervirens)

Смолисті, покриті восковим нальотом голки нелегко піддаються гниттю, тому утворюють потужний килим, який може лежати роками, поживні речовини з нього не вивільняються, тому ґрунт залишається бідним і кислим. Дерева ж повертають собі поживні речовини за рахунок грибів: корені дерев оповиті гіфами грибів, які пронизують опалу хвою, розкладаючи її на компоненти, котрі вже можуть всмоктати дерева, натомість гриби отримують із коренів вуглеводи.

Властивості хвої обмежують коло живих істот, які можуть жити в тайзі та живитися хвоєю. Більшість живих істот, крім комах, вважають її неїстівною, правда її клюють глухарі, але й вони віддають перевагу молодим пагонам. Зате насіння хвойних – смачний корм для різних тварин: птахів (кедрівки, шишкарі), гризунів (білок, хом'яків) та ін. Птахи мають потужні дзьоби для розламування шишок.


Шишкар ( Loxia curvirostra)

Кедрівка (Nucifraga caryocatactes)
В наземному ярусі багато гризунів – полівок (червона, червоно-сіра (Євразія), червоно-сіра (Пн.Америка)), лемінгів. Переважно на землі живуть бурундуки (сибірський, американський смугастий).

Лісовий лемінг (Myopus schisticolor) - стенобіонт, живе лише в лісах з потужним моховим покривом, решту факторів (видовий склад лісу, освітлення, наявність підліску та ін. не має значення)

Бурундук сибірський (Eutamias sibiricus)
На деревах живуть білки (звичайна в Євразії, червона – в Пн.Америці). Із зайцеподібних в тайзі живе заєць – біляк, а в Пн.Америці зустрічається також американський заєць.

Білка(Sciurus vulgaris)

Заєць-біляк (Lepus timidus)

Характерна велика тварина тайги – лось, який в Євразії та Америці утворює різні підвиди. Взимку із тундри в тайгу проникає північний олень, який в Пн.Америці називається карибу.


Лось (Alces alces)


Карибу

Дрібні хребетні – зоофаги приурочені до наземного ярусу, це – бурі жаби, сибірський тритон-кутозуб, ящірка живородна та ін.

Комахоїдні птахи в тайзі дуже різноманітні в літній період, коли на гніздування прилітають дрозди, славки та ін., зимують тут пищухи, повзики, корольки, дятли.


Сибірський тритон-кутозуб (Hynobius keyserlingi)

Повзик (Sitta europaea)

Корольок жовтоголовий (Regulus regulus)

З хижих ссавців у грунтово-підстилковому ярусі поширені землерийки-бурозубки (середня бурозубка).

В наземному ярусі живуть ласка, горностай, в сибірській тайзі – соболь і колонок, а в північноамериканській – ілька та американська куниця.


Бурозубка середня(Regulus regulus)

Соболь (Martes zibellina)

Колонок (Mustela sibirica)

Найбільший представник кунячих в тайзі – росомаха.

Лисиці, вовки, ведмеді поширені в тайзі Старого та Нового Світу утворюють різні підвиди. Зокрема в Пн.Америці поширений ведмідь грізлі.

Великі хижаки полюють на лосів і оленів, середні та дрібні задовольняються зайцями, гризунами і землерийками.

Характерний мешканець тайги – рись, що живиться зайцями, гризунами, птахами, іноді молодими оленями. В євразійській тайзі живе рись звичайна, а в північноамериканській – трохи менша канадська рись.
Кров'ю ссавців живляться комарі, іксодові кліщі та ін.


Росомаха


Рись звичайна

Ведмідь грізлі (Пн. Америка)